Родина фон Рандов

Konrad von Randow

Konrad von Randow (1799–1864) був майором прусської армії, сілезьким шляхтичем і повітовим депутатом, найбільш відомим як засновник неоготичного палацу в Богушицях (відомого як Schloss Randowshof) поблизу Олесниці.

Народився 26 лютого 1799 року в Богушицях, а помер 29 березня (або серпня) 1864 року у своєму маєтку. Був сином Leopold Heinrich von Randow та Beate Henriette Eleonore von Koschembahr und Skorkau.

У XIX столітті Богушиці (тоді Bogschütz) були поділені на дві окремі одиниці: село та лицарський маєток. Konrad von Randow не був чиновником самого села, а впливовим землевласником і повітовим депутатом, який значною мірою визначав життя місцевої громади.

Його діяльність у Богушицях зосереджувалася на трьох ключових напрямах:

1. Об’єднання та розбудова маєтку Конрад успадкував раніше розпорошені володіння:
- Богушиці (основну частину села),
- Damnik (Damnig),
- Rzędów (Randowshof).
Він об’єднав їх в один великий господарський комплекс, який у період найбільшого розвитку налічував понад 880 гектарів землі. Керував великим фільварком, до складу якого входили понад десяток господарських будівель, рибні ставки, водяний млин і переробні підприємства. Таким чином він забезпечував роботою й житлом більшість мешканців тодішньої громади.

2. Будівництво неоготичного палацу (Randowhof)

3. Політичні та адміністративні функції
Як шляхтич і відставний офіцер прусської армії (Major a.D.), Конрад обіймав престижну посаду повітового депутата (Kreisdeputierter) в Олесниці.

Це означало, що:
- Він представляв інтереси Богушиць і всього регіону перед владою в Олесниці та Вроцлаві.
- Брав участь у прийнятті податкових, бюджетних та адміністративних рішень щодо місцевої інфраструктури, зокрема доріг і меліорації річок.
- Як патрон місцевої євангелічної церкви дбав про її технічний стан і фінанси, що безпосередньо впливало на повсякденне релігійне життя громади.

Завдяки заможності й становищу Konrad von Randow Богушиці в середині XIX століття переживали найбільший економічний та архітектурний розквіт.

У 1828 році він одружився з Charlotte Ottilie Ida von Lieres und Wilkau. Подружжя мало шестеро дітей.

Konrad von Randow та його дружина Charlotte Ottilie Ida були поховані на колишньому євангелічному кладовищі в Богушицях. Кладовище було знищене.

Charlotte Ottilie Ida von Lieres und Wilkau

Charlotte Ottilie Ida народилася 7 квітня 1810 року в Stephanshayn (Szczepanów) поблизу Свідниці. Походила зі старого сілезького роду von Lieres und Wilkau, який володів численними маєтками в Нижній Сілезії. Була дочкою Karl Ferdinand Friedrich Otto von Lieres und Wilkau та впливової Charlotte Eleonore Karoline, уродженої Riemer von Riemberg, із лінії Dürrjentsch (Radomierzyce) неподалік Вроцлава.

Саме в маєтку її матері поблизу Вроцлава 23 жовтня 1828 року 18-річна Charlotte одружилася з майором Konrad von Randow, старшим за неї на одинадцять років. Цей шлюб поєднав два великі земельні статки.
23 жовтня 1828 року в Dürrjentsch (нині село Radomierzyce) вона одружилася з Konrad von Randow.

Як господиня Богушиць, Charlotte Ottilie Ida мала величезні статки, однак її особисте життя було позначене великим стражданням. Вона народила шестеро дітей, але всі четверо її синів померли в дитинстві. Charlotte довелося поховати всіх своїх нащадків чоловічої статі, що в ті часи означало згасання роду по чоловічій лінії та необхідність передати маєток донькам.

Charlotte Ottilie Ida von Lieres und Wilkau принесла до Богушиць мотив оленя зі свого родового герба. З часом олень став самостійним офіційним символом громади Богушиць і з’явився на її печатці.

Charlotte пережила чоловіка на сімнадцять років і довго залишалася вдовою. Як вдова вона керувала домом, наглядала за життям маєтку та підтримувала доньок в управлінні великими володіннями. До своєї смерті 16 червня 1881 року користувалася великою повагою місцевої громади. Згідно зі своєю волею, була похована поруч із чоловіком і синами, які померли в дитинстві, на прицерковному кладовищі в улюблених Богушицях.

Charlotte Henriette Ida von Randow

Ida народилася 29 жовтня 1829 року в маєтку Dürrjentsch поблизу Вроцлава (нині Radomierzyce). Вона росла в період, коли її батько Konrad von Randow реалізовував амбітний план будівництва величного неоготичного палацу в Богушицях-Ржендуві. 4 листопада 1857 року, у віці 28 років, Ida одружилася з графом Emil Gottlob Friedrich Wilhelm von Richthofen (1830–1882). Це був типовий для тодішньої аристократії союзний шлюб: наречений походив зі старого й впливового сілезького графського роду von Richthofen. Чоловік Іди не мав власного маєтку такого масштабу, тому після шлюбу безпосередньо долучився до справ дружини. Він став офіційним орендарем і адміністратором маєтку в Богушицях, знявши з тестя, а згодом із вдови, тягар щоденного управління сотнями гектарів полів, гуральнею та водяним млином. Подружжя оселилося в палаці в Богушицях, відомому як Randowhof. Хоча дітей вони не мали, шлюб вважався гармонійним, а Emil керував маєтком до своєї передчасної смерті восени 1882 року. Після смерті батька 1864 року та чоловіка 1882 року Ida стала головною постаттю в Богушицях. Упродовж 51 року — від 1864-го до смерті 1915 року — у прусських земельних книгах вона значилася офіційною співвласницею палацу та лицарського маєтку (882,06 га, приблизно площа квадрата 3 × 3 км). Вона керувала ним разом із сестрою Anna von Prittwitz, утворивши незвичний жіночий дует на чолі великого сілезького землеволодіння.

У цей період Ida тримала відкритий дім у богушицькому палаці, приймаючи сілезьку шляхту та чиновників з Олесниці й Вроцлава.
Вона фінансово підтримувала місцеву євангелічну громаду й дбала про утримання фахверкової церкви в Богушицях.

Ida дожила до поважного віку 85 років. Останні роки її життя припали на початок Першої світової війни 1914 року, що провіщала повільний кінець світу великої сілезької аристократії. Наприкінці життя хвора графиня переїхала з палацу до сусідньої Олесниці, де мала кращий медичний догляд і тісніший контакт із міською елітою. Померла там 4 лютого 1915 року, завершивши важливий розділ історії Богушиць XIX століття.

На відміну від батьків, її не поховали на сільському кладовищі в Богушицях. Згідно зі збереженими документами, вона померла 4 лютого 1915 року в сусідній Олесниці й була похована там. Євангелічне кладовище в Олесниці: графиню поховали на так званому Новому кладовищі (нім. Neuer Friedhof), розташованому навпроти колишнього міського кладовища на сучасній вулиці Wojska Polskiego. Це був головний некрополь для заможних і шляхетських євангелічних родин з околиць Олесниці. Повоєнна ліквідація. Кладовище пережило Другу світову війну, однак у 1960-х і 1970-х роках влада Польської Народної Республіки вирішила повністю його ліквідувати й стерти сліди колишніх німецьких мешканців. Було знищено огорожі, монументальну вхідну браму та сотні історичних гробниць. Територію колишнього некрополя, де була похована Charlotte Henriette Ida, перетворили на зелену зону й частково забудували житлом та міською інфраструктурою вздовж вулиці Wojska Polskiego. Її надгробок не зберігся.

Heinrich Leopold Friedrich von Randow

Народився 1832 року в Сілезії, у Богушицях, як довгоочікуваний спадкоємець чоловічої статі статків, накопичених родами von Randow і von Koschembahr.

Раннє дитинство провів у старому дворі та родинному фільварку в Богушицях, де вони жили разом із матір’ю Конрада — Beate Henriette Eleonore von Koschembahr. У похилому віці вона переїхала до сина зі свого маєтку в Ose. Померла у віці 77 років, за рік до Heinrich.

Коли йому було близько 7–8 років, у 1839 році його батько Конрад розпочав масштабне будівництво нової родової резиденції — неоготичного палацу в Богушицях. Heinrich провів останні роки життя, спостерігаючи, як постає ця монументальна споруда, головним спадкоємцем якої він мав стати.

Як найстарший син, він мав у майбутньому успадкувати не лише новозбудований неоготичний палац, а й великі лицарські маєтки в Богушицях. Його раптова смерть глибоко вразила батьків.

Від чого помер Heinrich Leopold Friedrich von Randow?
Точна медична причина смерті хлопчика не збереглася в загальнодоступних міських чи родинних хроніках.
У XIX столітті, до появи антибіотиків і сучасної медицини, дитяча смертність була надзвичайно високою навіть у найбагатших шляхетських родинах.

Смерть Heinrich у віці лише 11 років, а згодом і смерть трьох його молодших братів — Robert, Leo та Maximilian — найімовірніше була наслідком однієї з тоді невиліковних інфекційних хвороб, таких як скарлатина, дифтерія, тиф або туберкульоз, що регулярно забирали життя дітей у багатодітних родинах.

Його поховали в родинній могильній ділянці біля історичної церкви в Богушицях.

Він спочив на прицерковному євангелічному кладовищі, де пізніше поховали також його братів і сестер та батьків — Конрада й Charlotte Ottilie.
Через повоєнні руйнування, виселення німецького населення, а також подальше занедбання й ліквідацію старих євангелічних надгробків комуністичною владою його індивідуальний надгробний пам’ятник XIX століття не зберігся.

Robert von Randow

Robert von Randow був другим сином майора Konrad von Randow та Charlotte Ottilie Ida von Lieres und Wilkau.

Його доля є частиною трагічної історії спадкування маєтку в Богушицях.

Народився 1837 року в старому родинному маєтку Богушиці поблизу Олесниці. Помер 1838 року, проживши лише один рік; був ще немовлям.

Він був молодшим братом згаданого раніше Heinrich Leopold. Його раптова смерть глибоко вразила батьків і започаткувала серію родинних трагедій.

Привертає увагу те, що йому дали лише одне ім’я. Його брати мали по кілька імен, що було нормою в цій родині. Чи вже в момент народження передчували, що його доля буде іншою? А може, це був лише збіг? Тим більше, що його батько Konrad von Randow також мав лише одне ім’я.

Robert був похований у родинній ділянці на євангелічному кладовищі біля церкви в Богушицях.

Charlotte Ottilie Wilhelmine Anna von Randow

Народилася 12 листопада 1840 року в Богушицях поблизу Олесниці. Була четвертою дитиною майора Конрада і Charlotte.

Хоча вона була молодшою сестрою, трагічні й передчасні смерті всіх чотирьох братів призвели до того, що вона разом зі старшою сестрою Charlotte Henriette Ida стала єдиною спадкоємицею великого маєтку.

До десяти років вона росла в старому маєтку в Богушицях, а потім у репрезентативному палаці, збудованому її батьком у Богушицях-Ржендуві (Randowhof).

4 листопада 1862 року, у віці 22 років, вона одружилася з Gustav Victor von Prittwitz und Gaffron (1831–1884), відставним капітаном королівсько-прусської армії. Він походив з одного з найстаріших і найрозгалуженіших сілезьких шляхетських родів. Весілля відбулося в Богушицях.

Її чоловік помер відносно рано — 3 серпня 1884 року в Олесниці. Anna стала вдовою у віці 44 років і прожила у вдівстві ще 45 років.

Протягом усього дорослого життя Anna була тісно пов’язана з родинним маєтком, який у період найбільшого розвитку налічував понад 882 гектари.

Спільне управління (1867–1915):
Майже пів століття вона фігурувала у прусських податкових документах і земельних книгах як офіційна співвласниця палацу та лицарського маєтку в Богушицях, поділяючи цей титул зі старшою сестрою, графинею Ida von Richthofen.
Поки сестра жила в палаці, Anna, мешкаючи в сусідній Олесниці, активно займалася адміністративними та офіційними справами маєтку.

Самостійне управління (1915–1921):
Після смерті сестри Іди в 1915 році, під час Першої світової війни, Anna стала єдиною самостійною власницею всього комплексу маєтків у Богушицях.

Як і її сестра, Anna зіткнулася з серйозною проблемою відсутності прямого спадкоємця чоловічої статі, який міг би зберегти прізвище von Randow і маєток у Богушицях. Тому вона ухвалила стратегічне рішення про передачу власності.

У 1921 році вона передала маєток в оренду ротмістрові Eduard Waldemar von Randow (1876–1945), який походив з іншої спорідненої гілки роду, з Wilków. Вона забезпечила йому повне право спадкування, завдяки чому 1926 року — або остаточно за заповітом після її смерті — Waldemar став офіційним господарем палацу Randowhof, урятувавши маєток від переходу в чужі руки.

Anna дожила до дуже поважного віку. Померла 7 липня 1929 року в Олесниці у віці 88 років. З її смертю остаточно завершилася епоха безпосередніх дітей будівничого палацу Konrad von Randow.

Як і старшу сестру Іду, її поховали не на сільському кладовищі в Богушицях, а на головному міському шляхетському некрополі — так званому Новому кладовищі (Neuer Friedhof) на сучасній вулиці Wojska Polskiego в Олесниці.
Це кладовище було повністю ліквідоване владою Польської Народної Республіки в 1960-х і 1970-х роках. Німецькі надгробки та родинні гробниці зрівняли із землею.

Leo Bogislaw Dieu-donné von Randow

Leo Bogislaw Dieu-donné von Randow народився 2 січня 1844 року в родинному маєтку в Богушицях поблизу Олесниці. Він був п’ятою дитиною і третім сином прусського майора Konrad von Randow та його дружини Charlotte Ottilie Ida, уродженої von Lieres und Wilkau. Його коротке життя стало частиною серії трагедій, що спіткали чоловічу лінію родини в палаці в Богушицях.

Імена, які йому дали, мали сильне значення — «Лев Богуслав, Божий Дар із Randow» — і, ймовірно, відображали величезну радість та надію батьків. Після втрати другого сина Robert (пом. 1838) та найстаршого сина Heinrich (пом. 1843) вони бачили в новонародженому хлопчикові ще один шанс продовжити рід і зберегти прізвище.

На жаль, ці надії не справдилися. Leo Bogislaw помер 17 березня 1849 року в Богушицях у віці лише п’яти років.

Його поховали в родинній ділянці на прицерковному євангелічному кладовищі в Богушицях поруч із померлими братами.

Через повоєнні руйнування його індивідуальний надгробок не зберігся. Смерть п’ятирічного «Божого Дару» стала тяжким ударом для всієї родини й залишила батьків лише з одним живим сином — Maximilian Guido.

Maximilian Guido von Randow

Maximilian Guido von Randow був шостою й наймолодшою дитиною майора Konrad von Randow та Charlotte Ottilie Ida, уродженої von Lieres und Wilkau.

Народився 22 жовтня 1847 року в родинному маєтку Богушиці поблизу Олесниці.

Він з’явився на світ тоді, коли троє його старших братів — Heinrich, Robert і Leo — уже спочивали в родинній гробниці.

Як єдиний живий син, став останньою надією батьків на продовження роду й збереження прізвища von Randow для маєтку Богушиці.

На жаль, доля виявилася невблаганною. Maximilian Guido помер 28 вересня 1852 року в Богушицях у віці лише чотирьох років, менш ніж за місяць до п’ятого дня народження.

Його смерть остаточно закріпила трагічний кінець спадкування по чоловічій лінії цієї гілки роду в Богушицях.

Його поховали поруч із братами й бабусею на євангелічному кладовищі біля фахверкової церкви в Богушицях.